Підгородненська гімназія №4
АТОГерої не вмирають
Українці ! Ми з родоводу сильних Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль... Таким болем для багатьох громадян України є війна на Сході України. А на моїй землі іде війна, Війна вбиває кращих з-поміж нас,
Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Російсько-українська війна на сході країни стала переломним історичним явищем. Події на Майдані та на Східному фронті проявили вражаючу незламність, патріотизм та хоробрість українських захисників, які ціною свого здоров’я і життя боронять від агресора незалежність та цілісність нашої країни. Наша земля втратила сім своїх синів, які загинули на Сході. Війна – це зараз не слово, а реальність. Але кожен з нас хоче миру. Мир, незалежність та цілісність держави завойовують для нас учасники АТО – справжні герої сучасності. Ми повинні зробити все, щоб про них не забули.
На поминальному обіді маленький внучок – син доньки Наталі, все ходив і придивлявся до всіх чоловіків, а потім підійшов до Юриного однокласника й почав його зачіпати й заглядати йому в вічі. Ми тільки згодом зрозуміли, що він шукає серед чоловіків улюбленого дідуся. Адже дідусь був теж чорнявий та з вусами. Дуже любив спілкуватися Юра, мав багато друзів. Був життєрадісним, любив жартувати. На різних зустрічах, у компаніях, де він був присутній, завжди було весело. Пригадався один із останніх його жартів із однокласником, теж Юрієм. «Ти – Юра, я _ Юра, в тебе дружина Люда, й у мене дружина – Люда, значить ми с тобою – ЛЮДЯНІ!». А якими шашликами пригощав! Трави – приправи сам вирощував. Яка була ВЕЛИКА душа у Юрія Вікторовича! Найулюбленішим хобі, мабуть, була рибалка. Останнім часом сім’я жила на березі ставка. Часто Юрій запрошував друзів, однокласників до себе в гості та на рибалку. То був його маленький рай: вся садиба тонула в квітах, мальовничий краєвид за двором, улюблена сім’я… І раптом ця проклята війна! ЗНИЩИЛА ВСЕ!!! Стільки горя принесла людям! Стільки сліз!... А ті, хто розпалює цю ненависну війну, нехай пам’ятають, що за всі наші сльози прийдеться відповідати перед Богом і людьми!
Євгенію виповнилось лише 22 роки. Євгеній був серед тих, хто не захотів відсиджуватись вдома і вирішив захищати свою країну зі зброєю в руках. У зону АТО відправився добровольцем ще в квітні. І перебував там майже чотири місяці. Євген із дитинства був дуже самостійний, адже він та його брат і сестра дуже рано залишились без мами. Товариші Євгена говорять, що такого веселого та мудрого не по рокам хлопця запам’ятають на все життя. Євген ніколи не ховався за спинами товаришів, із честю виконував всі поставлені командиром завдання, проявляв хоробрість та героїзм. Під час свого останнього бою Євгеній відбивав ворожий блокпост. Задачу виконали швидко та професійно. Але, повертаючись в Дебальцево, загін потрапив під мінометний обстріл. Ця жертва була не даремною, вважає батько героя - Анатолій Петрович.
25-та Дніпропетровська повітряно-десантна бригада від початку антитерористичної операції на сході України пройшла вже не простий бойовий шлях, зазнала величезних втрат, звільняла від сепаратистів Слав’янськ, Краматорськ, Дзержинськ, інші населені пункти. Девіз бійців 25 бригади: «Ніхто крім нас!» Не раз в обличчя Вадиму віяла смерть, йому доводилось боротися з підлим ворогом у надскладних умовах, і найболючіше – вінвідчув на собі пекучий вогонь зради. Із 51 десантника парашутно-десантноїроти, в якійніс службу Вадим Філіпповський, серед живих залишилось 14 поранених бійців.
Мама героя, Галина Василівна, вчителька, свого часу працювала директором Підгородненської СШ№2. Вона ніколи в такій скорботі не зустрічала 1 вересня, адже цей день для педагогів був особливим душевним святом. А віднині став найтрагічнішим днем у житті матері, якій довелось назавжди проститися з рідною кровинкою… Вона звернулась до побратимів Андрія зі словами: «Хлопчики, ви всі для мене рідні, називайте мене мамою…». У Андрія залишились дружина та маленька донька, які його дуже люблять.
Коли 25 квітня прийшла повістка, він не роздумуючи пішов мужньо захищати цілісність кордонів нашої держави в складі 93-ої окремої механізованої бригади. (А-1302 на сході України. Під час виконання бойового завдання біля села Василівка Донецької області, по дорозі до третього блокпосту, що біля Макіївського водосховища, бойова машина потрапила під обстріл батальйону «Восток». Олексій народився 20 січня 1981 року й проживав у місті Підгородному. Він був доброю, чуйною людиною, у колег по роботі користувався повагою. Разом із дружиною Юлією в любові виховували 6-річну донечку Соню. У кінці серпня турботливий татусь приїхав у відпустку, щоб повести свою маленьку донечку в перший клас. Дівчинка не відпускала татуся зі своїх обіймів, відчувало маленьке серденько, що ця зустріч остання… 6 вересня Олексій повернувся до зони АТО, а 13 вересня зв'язок із ним був втрачений. Рідні майже місяць нічого не знали про дорогу їм людину.
Селін Іван Васильович народився 5 січня 1987 року в м.Підгородне Дніпровського району. Наш земляк героїчно загинув 24 березня 2017 року.
Довгаль Анатолій Олександрович народився 21 січня 1959 року на Луганщині. Як справжній патріот, Анатолій Олександрович, пішов на війну добровольцем. Але 10 червня 2017 року життя героя обірвалося. Внаслідок обстрілу українських позицій боєць трагічно загинув від розриву міни. Похований у м.Підгородне.
Пам'яті героїв АТО...
|
Пошук
Календар
Корисні посилання
Підгородненська міська рада Освіта.ua Єдиний освітній центр Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Український центр оцінювання якості освіти Дніпропетровський регіональний центр оцінювання якості освіти КЗВО "ДАНО" ДОР ДОІППО Головне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||